Серед тих, хто нещодавно захистив дисертацію на здобуття PhD ступеня, Альона Володимирівна Сенько, асистент кафедри комп’ютерного моделювання процесів і систем. Її робота присвячена удосконаленню методу чисельного розрахунку двовимірних задач повзучості металевих тіл для моделювання процесів руйнування з урахуванням пошкоджуваності, що розвивається.

«У результаті дослідження створено метод отримання коефіцієнтів рівнянь для опису розвитку макродефектів у часі, розроблена програма для аналізу процесу руйнування, отримані розрахункові численні дані і на їх основі встановлено закономірності впливу різних чинників на процес руйнування при повзучості.

Я – випускниця кафедри динаміки і міцності машин, і коли постало питання вступу до аспірантури, довелося зважити на усі «за» і «проти». Вдячна викладачам, які змогли зацікавити наукою, дати поради та підтримати – Олексію Ларіну, який був науковим керівником моєї бакалаврської роботи, Валерію Конкіну, Олексію Водці та науковому керівникові дисертації Дмитру Бреславському.

Під час навчання в аспірантурі я мала змогу самостійно обирати дисципліни, які поглибили і розширили знання. Це корисно не лише для написання самої дисертації, а й для роботи зі студентами. Як асистент кафедри, я проводила заняття з комп’ютерної графіки, програмування мовами C++, C#, Java. До моїх обов’язків також входила допомога при оформленні конкурсних робіт, наукове керівництво курсовими роботами, агітація абітурієнтів. Відкрила для себе новий напрямок – робототехніку.

Пам’ятаю першу лекцію. Це була група І-23б. Я багато готувалася, нервувала, але все пройшло чудово. Студенти, напевне, здогадалися, що це моє перше заняття у новій ролі, підтримали, зацікавлено слухали і вели діалог. Я вдячна їм за розуміння і підтримку, а також моїм студентам групи І-26б, у яких я була куратором. Вони закінчили 5 курс і через півроку отримають дипломи Політеху. Ми разом пройшли багато: раділи перемогам, аналізували невдачі. Я маю надію, що зможу підтримати їх і на захистах робіт.

Зараз я не викладаю. 16 квітня народила донечку Улянку, яка щодня радує нас із чоловіком новими успіхами. Яка ж це втіха бачити на її личку усвідомлену посмішку! Вона вже намагається з нами спілкуватися і кожного дня чекає повернення татка додому.

Кафедра – моя друга сім’я, і усі також чекають на моє повернення. Рада, що з розумінням поставилися до моєї відпустки, підтримали, адже знайти посеред навчального року викладача непросто. Зараз у мене прекрасний період, коли я можу насолодитися материнством і подумати про майбутнє, яке, безумовно буде пов’язане з Політехом».