Антоніну Майзеліс журналісти «Політехніка» знають ще зі студентських років. Стипендіатка міського фонду «Обдарованість», лауреат і переможець багатьох конкурсів, учасник конференцій і виставок… Ми слідкували за становленням молодого науковця і раділи перемогам. Зараз Антоніна Олександрівна – старший науковий співробітник кафедри технічної електрохімії. Нещодавно вона захистила докторську дисертацію.

«Моя робота присвячена осадженню мультишарових покриттів. Це покриття, що складаються з сотень шарів сплавів різного фазового складу та товщиною порядку десятків нанометрів. Для їх отримання потрібні сучасні джерела живлення постійним струмом, які дозволяють періодично міняти його величину. Це деяке ускладнення процесу, але фізико-механічні властивості покриттів, такі, наприклад, як корозійна стійкість і мікротвердість, покращуються настільки, що деталі мають у рази більший термін експлуатації. І хоча немає такої галузі промисловості як електрохімія, електрохімічні покриття використовують практично усі галузі промисловості, при виготовленні виробів від меблевої фурнітури до космічних апаратів. Покриття здатні подовжувати термін експлуатації практично будь-яких приладів і конструкцій. Крім того, електродні матеріали з каталітично активними покриттями визначають характеристики паливних елементів, апаратів синтезу різноманітних речовин, в тому числі, водню. Новизна дослідження можливостей електрохімічного осадження мультишарових покриттів періодичною зміною величин струму осадження базувалася як на відомому позитивному ефекті від шаруватої структури, який доведений на покриттях, одержаних фізичними методами, так і на досвіді вітчизняних електрохіміків із застосування при осадженні покриттів пачок імпульсів струму з наявністю пауз та/або анодних струмів (д. х. н., професор В. С. Кублановський із співробітниками, ІЗНХ ім. В. І. Вернадського НАН України), так і на багаторічних дослідженнях полілігандних електролітів кафедри технічної електрохімії НТУ «ХПІ», започаткованих ще професором Ф. К. Андрющенком, доцентом Г. Я. Якименком та професором В. В. Орєховою. Використання саме полілігандних електролітів в нових умовах програмованого струму дозволило посилити переваги мультишарових покриттів та визначило новизну розробок на рівні світової електрохімічної науки.

Важко перелічити усіх, хто дійсно суттєво вплинув на те, що ці дослідження та, власне, захист дисертації відбулися, – це просто неможливо!

Професор Борис Байрачний, якого вже немає з нами, був керівником у бакалавраті, магістратурі, аспірантурі. Він став консультантом у роботі над докторською дисертацією. Мудрий керівник, поради якого я згадую із вдячністю, він і підтримував напрямок моїх досліджень, і пропонував нові об’єкти, він підштовхував мене до узагальнень.

Надзвичайно корисною була робота з професорами Г. Г. Тульським, який очолює кафедру технічної електрохімії, і В. В. Штефан. Усі співробітники кафедри охоче діляться знаннями та досвідом і прищеплюють любов до хімії молодому поколінню. Я вдячна за щиру підтримку і допомогу голові спецради д. т. н., професору Г. В. Лісачуку, вченому секретарю спецради, д. т. н., професору Г. М. Шабановій, співробітникам Вченої ради університету. Для мене важливими були обговорення результатів досліджень з офіційними опонентами д. т. н., професором О. І. Кутним (НУ «Львівська політехніка», д. т. н., с. н. с. О. Л. Берсіровою (ІЗНХ ім. В. І. Вернадського НАН України) та д. х. н., професором В. Л. Чергинецем (Інститут сцинтиляційних матеріалів НАН України)».

«Мені пощастило», – так я говорила багато років тому, коли була ще студенткою: з батьками, які навчили любити науку, вони у мене дослідники та винахідники, з братом – фізиком-теоретиком, Заслуженим вчителем України, з прекрасними викладачами ліцею та Політеху. Для мене розпочався новий етап і я намагаюся виправдати надану мені довіру!»

Розмовляла Марина Абрамчук.

На знімку: 5 березня 2020 р., м. Київ. Антоніна Майзеліс бере участь у роботі бізнес-інкубатора «eō Business Incubator», організованого за підтримки USAID.