Моє повоєнне покоління політехніків виросло разом із газетою ХПІ. Ми прийшли вчитися в напівзруйновані корпуси політехнічного, у вільний від занять час студенти й викладачі відбудовували інститут. Це були голодні й холодні часи для всього народу, тим паче, для студентів. Однак згадується більше хороших подій – лекції улюблених професорів, дружба в гуртожитку, святкові вечори в студентському клубі. І всі ці події назавжди зберігала газета, сьогодні її комплекти за всі роки, починаючи з 1951-го, зберігаються в редакції. Є там і інформація про роботу студентів у колгоспах області. Мені приємно, що зібрана вона і за моєї участі –  на моєму автомобілі ми з журналістами Леніною Бєляковою та Зоєю Капустіною об’їздили тоді кілька районів Харківської області.

Важко перелічити теми газетних статей і репортажів, окремо хочу відзначити одну, яка була і є постійною в «Політехніку». Вже згадані Леніна Бєлякова, Зоя Капустіна, пізніше Світлана Землянська, Ігор Гаєвий, Марина Абрамчук, Поліна Ніколенко з непідробним інтересом зверталися до бойових біографій та мирної діяльності ветеранів ІІ Світової війни. Газета постійно писала про їх воєнні звитяги та життя і працю в нашому інституті. Ці люди прийшли в інститут у військових шинелях, піднімали його з руїн, ставали вченими, керівниками кафедр і факультетів, вихователями нових поколінь студентів. У газетних статтях поставали особистості, гідні наслідування, молодь краще пізнавала своїх наставників. І сьогодні продовжується в «Політехніку» ця традиція – увага до кожної окремої людини, від заслуженого професора до наймолодшого студента.

Вітаю колектив газети з ювілеєм і бажаю нових успіхів у вашій важливій справі!

Ігор Литвиненко, студент, а згодом професор НТУ «ХПІ» з 1945 по 2015 рр.

На знімку на першому плані: Ігор Іванович Литвиненко (справа) та ветеран ІІ Світової війни, учасник бойових дій Петро Андрійович Авілов.