Тебе, Політехнічний інститут,
Сьогодні молода вітає зміна.
Ти двері відчинив – заходьте сміло!
Ваш дім новий, привітний зараз тут!
Любіть свій Політех, алеями гуляйте!
Дерева хай старі свою дарують тінь.
І кожну мить ловіть студентського буття,
Несіть його в свою життєву далечінь!
Любіть свій Політех! Він древній, вічний, мудрий,
На стінах вікових – столітні письмена.
Читайте, зрозумійте,
Пізнайте імена, що вибиті в граніті.
Прислухайтесь до слів, шепочуть їх дерева,
Почуйте голоси майбутніх поколінь!
І вас, і нас, і тих,
Бо ми одного гарту,
І всі ми, Політех, – твоя почесна варта!
Це свято з року в рік відчиняє двері до Знання тисячам юних політехніків –
вражає їх величчю Харківського політехнічного, запалює в серцях любов до альма
матер, дає старт біографіям майбутніх конструкторів, керівників виробництва,
вчених, політиків, педагогів. Посвята в студенти – одна з могутніх традицій
нашого університету – народилася півстоліття тому, отже в ювілейний для НТУ «ХПІ»
130-й рік його історії маємо ще одну «круглу» дату.
Рік 1965-й. Тримаємо пожовклу від часу сторінку газети «Ленінські
кадри», так називалося тоді наше видання. В номері від 16 вересня – репортаж «Першокурсники
запалюють факели». «У цьому році наш інститут відкрив двері ще для 4900
студентів, майбутніх машинобудівників, енергетиків, хіміків, радистів, творців
найновішої техніки. І саме для них за ініціативи комітету комсомолу створено в
нинішньому році цю урочисту традицію, – пише газета. – Секретар комітету
комсомолу Володимир Клєпіков оголошує вечір відкритим»…
Сьогодні В. Б. Клєпіков, Заслужений діяч науки і техніки України,
доктор технічних наук, професор, завідувач кафедри згадує: «Скільки було зусиль,
підготовки, хвилювань – все ж уперше! Факели виготовили власноруч, погодили план
факельної ходи з міськими структурами, забезпечили порядок силами
старшокурсників і, все ж, напередодні побоювалися – а раптом завтра дощ?! Та
«постановили» – дощу не буде!». І свято, на заздрість студентам інших
харківських вузів, вдалося. Далі в репортажі: «Величезною колоною студенти з
факелами йдуть на площу Дзержинського. Пушкінська вулиця, коли б подивитися на
неї в той час з літака, напевно, нагадала б Чумацький шлях. Красиве видовище».
Саме таким згадує той вечір професор кафедри теоретичної механіки В. М.
Адашевський – першокурсник 1965 року, тоді він щойно став студентом
факультету транспортного машинобудування. «Ми були несміливими, дуже шанобливо
ставилися до викладачів, участь у церемонії посвяти, такій незвичайній,
здавалася чудом, – розповідає Володимир Михайлович. – Пам’ятаю, як проходячи під
аркою Гіганту, ми були «окроплені» згори водою – так нас посвячували
старшокурсники з вікон гуртожитку. З того часу багато води спливло: були роки
навчання, захоплення волейболом – я грав за збірну інституту, праця на
тепловозобудівному заводі, де я за 2 роки став начальником відділу. Потім
професор С. М. Куценко запропонував повернутися до ХПІ в аспірантуру… Зараз,
спостерігаючи першокурсників, відзначаю, що вони набагато розкутіші, сміливіші
за нас у 1965-му. Успіхів їм і щастя!»
«Жодного року не пропустив я цієї, найбільш хвилюючої, події в нашому
університеті, – говорить проректор, професор Ю. Д. Сакара. – А щодо
першого свята 1965 року, моєї посвяти в студенти, то найяскравішим на все життя
лишилося враження величі Харківського політехнічного. А ще вразило те, що це
свято організували, підготували самі студенти, керівництво і викладачі інституту
довірили їм проведення такого непростого заходу, а самі були на ньому гостями.
Ми переконалися, що стали студентами незвичайного вузу, і моє покоління
викладачів – випускників ХПІ – присвятило йому все життя».
До слів Юрія Дмитровича приєднується Н. М. Ушакова, доцент кафедри
ХТНРКіЕ: «Я теж згадую приголомшливе враження, яке справило на нас це незвичайне
свято – єдине на той час у нашому місті. ХПІ став для мого покоління студентів,
а потім і викладачів «святом, яке завжди з тобою».
Гордість за університет, студентом якого став у 1965 році, відчуває протягом
усього життя заступник декана Н факультету, доцент Ю. В. Пермяков: «Для
мене традиції рідного вузу, відповідальність за те, що в ньому відбувається – не
лише гучні слова. І я радію з того, що в тому, що студенти за роки навчання
стають кращими, розумнішими, є і моя скромна заслуга, – говорить Юрій
В’ячеславович. – Бажаю сьогоднішнім першокурсникам здійснення їх мрій!»
А ось рік 2015-й. 1975 хлопців і дівчат з усіх областей України стали
студентами Національного технічного університету «Харківський політехнічний
інститут». Першокурсники крокують під звуки духового оркестру в колонах з
емблемами своїх факультетів, на чолі зі своїми деканами – справжні
студенти-політехніки! Рівняння на прапор НТУ «ХПІ», і свято починається. Про 130
річницю університету нагадують перші студенти Харківського технологічного –
одягнені в тодішню студентську форму артисти з нашого Палацу студентів. Звучить
теж традиційний «Інженерний вальс».
Нове покоління політехніків з першими кроками у дорослому житті вітає
ректор НТУ «ХПІ», член-кореспондент НАНУ, доктор технічних наук, професор Є. І.
Сокол: «В університеті ви зможете розкрити власний потенціал не тільки у
навчанні та науковій діяльності, але й розвиватися як творчі особистості. 212
докторів наук, понад 900 кандидатів наук, 37 лауреатів Державних премій будуть
допомагати вам у досягненні вершин майбутньої професії, у визначенні свого місця
в житті».
Почесними гостями свята були голова обласної державної адміністрації І. Л.
Райнін, начальник управління СБУ у Харківській області, випускник
Харківського політехнічного О. В. Пивовар. Губернатор привітав нових
студентів зі святом і наголосив, що вони прийняли вірне рішення, обравши Політех:
«Бути студентом ХПІ почесно, престижно, цікаво, але непросто. Адже за рейтингом
ЮНЕСКО НТУ «ХПІ» входить до п’ятірки кращих вишів України, за якістю освіти
займає третє місце, а за міжнародним визнанням – п’яте. Саме ХПІ завжди був
лідером не тільки в науковому, але й суспільному житті держави. Кабінет
Міністрів України має двох міністрів з дипломами ХПІ, велика кількість
керівників підприємств і організацій реального сектору економіки – випускники
ХПІ». Ігор Райнін висловив впевненість у тому, що першокурсники продовжать добрі
традиції університету.
Першокурсників вітали видатні професори НТУ «ХПІ»: Заслужений діяч науки і
техніки України, професор Володимир Борисович Клєпіков, який був організатором
першого посвячення в студенти у 1965 році; лауреат Державної премії України,
член Нью-Йоркської академії наук, професор Леонід Михайлович Любчик; професор
Олег Вікторович Акімов.
Студенти-старшокурсники – випускники 2016 року – вручили наймолодшим
студентам символічний ключ до знань, а ректор Є. І. Сокол запалив вогонь у Чаші
знань, тим самим оголосивши старт нового навчального року. Року, якому судилося
вписати нові славетні сторінки в історію Харківського політехнічного.
Першокурсники 2015 року. Даніїл Тупікін (АП): «Я з нетерпінням чекав
дня знайомства з університетом! Посвята мені дуже сподобалась – і танцювальні та
музичні номери, і ефектний виступ баскетболістів, і вітання професорів та гостей
свята. Дуже приємно було почути поздоровлення ректора професора Є. І. Сокола.
Позитивні емоції і гарний настрій стануть гарним стартом для нашого навчання».
Валерія Прудкая (ТМ): «Дуже вдячна ректорату, деканату факультету
транспортного машинобудування, педагогічному та допоміжному персоналу кафедри
ТММ і САПР за теплий та доброзичливий прийом уже в перші дні в університеті, за
щире бажання допомогти призвичаїтися до нового дорослого життя, до навчання.
Дуже сподобалася чітка організація, робоча атмосфера в НТУ «ХПІ», яка радує
своєю відкритістю, відповідальністю й серйозністю. І ще – спасибі за яскраве
свято першого студентського дня!». Анна Полозюк (ІФ): «Таке захоплююче свято було
вперше в нашому житті, воно навіть перевершило мої сподівання про цікаве
студентське життя! Такими ж стали і наступні дні, вже навчальні: цікаві,
змістовні зустрічі з викладачами, з завідувачем нашої кафедри ППУСС професором
О. Г. Романовським остаточно переконали мене в тому, що я зробила правильний
вибір, ставши студенткою НТУ «ХПІ».
Фоторепортаж В. Таємницького