До 65-річчя Перемоги

Надєін Михайло Петрович народився у 1918 році. Комсомолець. У 1936 році був зарахований на перший курс Харківського механіко-машинобудівного інституту, а 30 червня 1941 року закінчив повний курс навчання за фахом «Парові котли» з оцінкою «відмінно».

У роки Великої Вітчизняної війни гвардії старший технік-лейтенант М. П. Надєін був помічником з технічної частини командира мотоциклетної роти 7 окремого гвардійського мотоциклетного батальйону. Мужньо і хоробро бився він із німецько-фашистськими загарбниками і героїчно загинув 7 серпня 1944 року.

Наймитенко Федір Прокопійович народився в 1922 році в м. Глухів Сумської області.

10 жовтня 1939 року він був зарахований на перший курс Харківського електротехнічного інституту, успішно закінчив його і перейшов на другий курс. Але 16 жовтня 1940 року був призваний до лав Радянської Армії.

Рядовий Ф. П. Наймитенко хоробро і беззавітно бився з ворогами соціалістичної Батьківщини на фронтах Великої Вітчизняної війни і в одному з боїв у грудні 1943 року пропав без вісті.

Наріжний Гаврило Мефодійович народився 26 лютого 1922 року в с. Климентьєво Воронезької області. Комсомолець. Закінчив СШ № 1 у м. Валуйки. У серпні 1939 року він був зарахований на перший курс Харківського електротехнічного інституту.

16 жовтня 1940 року студент другого курсу Г. М. Наріжний був призваний до лав Радянської Армії. Командир кулеметної роти 1315 стрілецького полку 173 стрілецької дивізії лейтенант Г. М. Наріжний мужньо і хоробро бився з німецько-фашистськими загарбниками. 3 лютого 1945 року він героїчно загинув в бою за населений пункт Гросс-Лабінен на території колишньої Східної Пруссії.

Насєдкін Валентин Леонідович народився у 1920 році в м. Новгород. Комсомолець з 1939 року. Закінчив середню школу № 107 Харкова і в серпні 1938 року був зарахований студентом на перший курс Харківського електротехнічного інституту без вступних іспитів, як відмінник середньої школи.

Студент четвертого курсу був призваний до лав Радянської Армії в серпні 1941 року.

Рядовий В. Л. Насєдкін мужньо і хоробро бився з німецько-фашистськими загарбниками і в одному з боїв у травні 1943 року пропав без вісті.

Начинкин Володимир Васильович народився у 1917 році. Комсомолець. У січні 1940 року він був студентом четвертого курсу Харківського механіко-машинобудівного інституту, навчаючись за фахом «Транспортні машини». Саме тоді його призвали до лав Радянської Армії.

З перших днів Великої Вітчизняної війни офіцер-танкіст В. В. Начинкин мужньо вступив в боротьбу з німецько-фашистськими загарбниками. Командир взводу 116 танкового батальйону 58 танкової бригади лейтенант В. В. Начинкин загинув смертю героя в бою 26 вересня 1942 року на Ленінградському фронті.

Нестеренко Григорій Микитович народився в 1921 році в с. Токарівка Липецького району Харківської області. Комсомолець. У 1938 році він вступив на навчання до Харківського хіміко-технологічного інституту ім. С. М. Кірова.

Топовичислітель 53 артилерійського полку 25 гвардійської стрілецької дивізії рядовий Г. М. Нестеренко мужньо і хоробро бився на фронтах Великої Вітчизняної війни проти німецько-фашистських загарбників і в одному з боїв 11 грудня 1944 року героїчно загинув, звільняючи землю братньої Угорщини.

Нестерук Борис Олександрович народився у 1921 році. Комсомолець. Студент четвертого курсу електромеханічного факультету Харківського електротехнічного інституту Б. О. Нестерук був призваний до лав Радянської Армії 7 липня 1941 року.

Лейтенант-танкіст Б. О. Нестерук героїчно загинув в боях з німецько-фашистськими загарбниками в 1942 році.

Неуронов Олександр Олександрович народився в 1921 році в с. Решетилівка Полтавської області. У 1939 році він вступив до Харківського хіміко-технологічного інституту ім. С. М. Кірова на факультет хімічного машинобудування. 16 листопада того ж року студент першого курсу О. О. Неуронов був призваний до лав Радянської Армії. Він став офіцером і відважно, хоробро, мужньо громив фашистських загарбників на фронтах Великої Вітчизняної війни.

Заступник командира батареї 323 гвардійського мінометного полку гвардії молодший лейтенант О. О. Неуронов 17 березня 1943 року загинув у бою, захищаючи Радянську Батьківщину.

Новіков Сергій Авксентійович народився в 1921 році у м. Кисловодськ. У серпні 1939 року він вступив на перший курс Харківського електротехнічного інституту, а вже в лютому 1940 року був призваний до лав Радянської Армії.

Рядовий С. А. Новіков беззавітно і хоробро бився з ворогами рідної Батьківщини і в 1943 році в одному з боїв пропав без вісті.

Овчаров Олексій Васильович народився в 1923 році в с. Зубівка Миргородського району Полтавської області. З відзнакою закінчив Миргородську школу № 3 і в 1940 році без вступних іспитів був зарахований на перший курс автотракторного факультету Харківського механіко-машинобудівного інституту. Навчався та водночас працював столяром в інституті з 15 січня по 12 березня 1942 року.

Студент другого курсу О. В. Овчаров був призваний до Радянської Армії та беззавітно, мужньо і хоробро бився з німецько-фашистськими загарбниками.

Командир 2 танкового батальйону 170 танкової бригади молодший лейтенант О. В. Овчаров героїчно загинув у бою з ворогами 9 грудня 1943 року, звільняючи землю Кіровоградської області. Він похований в с. Костянтиново Знаменського району Кіровоградської області.

Огурцов Василь Дмитрович народився у 1918 році.

Працював електромонтером у Харківському електротехнічному інституті. З перших днів Великої Вітчизняної війни він був призваний до лав Радянської Армії.

Лейтенант В. Д. Огурцов, вірний військовій присязі, мужньо і хоробро бився з ворогом, був тяжко поранений в бою і помер від ран 16 серпня 1942 року.

Ожина Володимир Дмитрович народився у 1920 році. Закінчив СШ № 40 Ленінського району Харкова в 1939 р. і вступив до Харківського машинобудівного інституту за спеціальністю «Сільськогосподарське машинобудування» (наказ № 224 від 21 серпня 1939 р., стор. 118 (книга наказів № 156–231). Пошук іншої інформації триває.

Олейник Іван Миколайович народився у 1906 році в с. Линці Харківської області, в селянській родині. Член ВЛКСМ з 1925 року, член КПРС з 1939 року.

У Харківський механіко-машинобудівний інститут вступив у 1929 році. У грудні того ж року окружкомом ЛКСМУ він був мобілізований для роботи в селі. Тому навчання в інституті почав з 1930 року, а в 1935 році захистив диплом на «відмінно». Після закінчення інституту І. М. Олейник працював науковим співробітником ХММІ, з 1 квітня 1937 року став аспірантом цього інституту, а 14 травня 1940 року – доцентом кафедри двигунів внутрішнього згоряння.

Іван Миколайович Олейник брав активну участь у громадському житті інституту: був ударником виробництва, головою місцевого комітету, за сумлінну і добросовісну роботу його відзначили грошовою премією.

З перших днів Великої Вітчизняної війни, 25 червня 1941 року, він був мобілізований до лав Радянської Армії. Сміливо і хоробро бився з німецько-фашистськими загарбниками.

Інженер-майор І. М. Олейник, помічник з технічної частини командира 45 автополку, героїчно загинув 27 грудня 1944 року, звільняючи землю Закарпатської України. Він похований в Ужгороді.