Минуло вже 15 років, як пішов з життя видатний учений України, академік В.І Атрощенко. Згадуючи роки спільної роботи, приходимо до висновку, що ця особистість на відстані постає ще більш рельєфною і вагомою. Важко бути об’єктивним, оцінюючи титанічну діяльність такої авторитетної людини, як В.І. Атрощенко, але це треба робити. Учені його наукової школи зв’язаного азоту опублікували безліч наукових праць, монографій та підручників, захистили багато дисертацій. Зростає авторитет В.І. Атрощенка в наукових та адміністративних колах. Сам він став академіком АН України, лауреатом Державної премії, Героєм Соціалістичної Праці. Найбільш талановиті його учні стали докторами наук, професорами. Це О.Я. Лобойко, М.Ф. Клещов, В.В. Кутовий, А.С. Савенков, О.В. Шапка, Г.І. Гринь, М.І. Ворожбіян. Багато представників наукової школи В.І. Атрощенка обрали самостійний творчий шлях, очолюють відповідні кафедри.

Зусиллями В.І. Атрощенка та його учнів створено базу даних САПР ХТС азотної кислоти, яку покладено в основу розробки та впровадження енерготехнологічного агрегату виробництва азотної кислоти під тиском.

0,716 МПа з газотурбінним приводом компресора і каталітичним очищенням газів від оксидів азоту. Це тільки один з прикладів ефективного поєднання праці науковців, проектантів, будівельників, наладчиків, промисловців, теплоенергетиків, яке дозволило створити сучасну економічну і відносно чисту промислову схему виробництва азотної кислоти великої одиничної потужності. Таких агрегатів, проектною потужністю кожного 120 тис. т. на рік кислоти, тільки в Україні працює 34.

Не можна не сказати декілька слів про людські якості Василя Івановича. Він був доброю, високоморальною та принциповою людиною, користувався високим авторитетом серед всіх, хто його оточував.

У нашій пам’яті він залишився як потужний дослідник і добрий вчитель, все життя якого може бути яскравим прикладом як треба служити науці і своєму народу.