| #22-23 от 17.10.2006 |
Общественная жизнь
Василь Іванович Атрощенко – видатний вчений, педагог, громадський діяч 
[Професори Л. Товажнянський, О. Лобойко, Г. Гринь] | | Педагогічна, наукова і громадська діяльність академіка АН УРСР, Героя Соціалістичної Праці, лауреата Державної премії СРСР, Заслуженого діяча науки УРСР, професора, доктора технічних наук, який протягом 48 років завідував кафедрою технології неорганічних речовин у НТУ «ХПІ» |
| Завідувачі кафедри | | Наш університет, колективи хімічних факультетів і кафедр, їх випускники відзначають цього року 100-річчя від дня народження академіка Василя Івановича Атрощенка – видатного вченого, родоначальника наукової школи. |
| В.О. Геміліан | | Валерій Олександрович Геміліан (1851–1914) – учений-хімік, професор, організатор кафедри технології мінеральних речовин і перший завідувач (1887–1904) у Харківському практичному технологічному інституті – учень Д.І. Менделєєва. |
| Є.І. Орлов | | Єгор Іванович Орлов (1865–1944) – радянський хімік, академік АН УРСР. Наукові дослідження в галузі хімічної кінетики і технології виробництва неорганічних продуктів. Розвинув (1907–1910) теорію про механізм складних реакцій, які не описуються безпосередньо кінетичними рівняннями першого, другого і третього порядків. |
| І.Є. Ададуров | | Іван Євграфович Ададуров (1879–1938) – російський інженер-технолог, професор, відомий фахівець у галузі теоретичного і прикладного каталізу, основної хімічної технології. Після 1917 р. приймав активну участь у відновленні й розвитку хімічної промисловості, будував нові заводи на Україні. |
| О.Я. Лобойко | | З 1986 року кафедру хімічної технології неорганічних речовин, каталізу та екології очолює професор Олексій Якович Лобойко.
|
Основні передумови та фундамент формування В.І. Атрощенка як науковця в галузі хімічної технології
[Професор Г. Гринь, д. т. н., проректор НТУ «ХПІ»] | | Історичний розвиток наукових досліджень свідчить, що для вирішення важливих наукових проблем необхідні залучення й згуртування навколо неї великих колективів дослідників. Завдяки їх зусиллям і праці розроблено нові технології, нові речовини й матеріали, з’ясовано фізико-хімічні властивості і теоретичні закономірності. Але завжди такі наукові колективи об’єднувались біля одного вченого, дослідника, який був генератором наукових ідей, запалював інших на досягнення й здійснення майже неможливого. | | страницы: 1, 2, 3, 4 | |
