Плин часу незмінний, і за зимою обов’язково настає весна. І з нетерпінням
чекаємо на неї, адже весна – це розквіт! Що для нас весна в ХПІ? Весна це
легкість! Це стук підборів вимощеними доріжками Політеху, це аромат квітів, яким
наповнюється повітря, це синє-синє небо над корпусами. Весна – це посмішки, адже
усі ми радіємо теплу.
Для нашої групи біотехнологів ХТ-М402б, в якій навчаються п’ятеро дівчат і
двоє хлопців, це остання весна в ХПІ. Підходить час прощання, водночас радісно і
сумно, і згадуються найкращі моменти студентських років. Знаємо, що не буде пар
о 8.30, не буде контрольних, іспитів, перед якими ми так хвилюємося, але скільки
таких іспитів треба буде скласти в житті?
Політех подарував нам прекрасні роки навчання, становлення, пізнання. І цей
шлях ми пройшли разом із викладачами кафедри біотехнології та аналітичної хімії
навчально-наукового інституту хімічних технологій, загальних кафедр. Це
прекрасні педагоги, які охоче діляться знаннями, своїми надбаннями, одна з них –
фізик Ксенія Мінакова, роботу з нею ми будемо згадувати завжди.
Якщо чесно, зараз не хочеться думати про прощання, а хочеться насолодитися
весною, запам’ятати її на все життя!
І в ці прекрасні весняні дні ми бажаємо усім жінкам Політеху – студенткам,
викладачам, співробітникам – частіше посміхатися, адже посмішка личить кожній.
Успіхів вам, щастя і натхнення! І хай весна і Політех завжди залишаються в
серці!
На знімку Ігоря Гаєвого (зліва направо): Маргарита Кривуля і Катерина Зленко.