Ми з тобою майже однолітки, але я дізнався про тебе, коли вступив до лав політехніків – і моє життя пішло паралельно з твоїм. Студент, аспірант, асистент… Ах, які були часи: «які молоді ми були, як вірили в любов!». Тому і фото моє з тих часів. Згодом ти змінила юнацьке ім’я «Ленінські кадри» на теперішнє доросле. Я доріс до завідувача кафедри, і ось у 2004 році ми познайомилися у твоєму №26–27. Відтоді вже дружимо і ростемо разом, але ти якимось дивом залишаєшся завжди на півтора року молодшою!

Міняються держави, президенти, ректори, декани. Але ти, наша улюблена Газета, разом із опікункою Світланою Землянською були і залишаєтесь символом стабільності у нашому спільному домі – Політеху, оживляєте його. А я пишу тобі листи – замітки, а ти назавжди зберігаєш їх на своїх сторінках. І життя йде – ми пишемо, про нас пишуть, інші дивляться і читають.

Отож, мила Газето, поздоровляю тебе з 70-річчям, бажаю тобі, по-людськи, довголіття і бути любимою, а ще – як газеті – жити не тільки в Інтернеті, але і на гарному папері, бути яскравою і за кольором, і за змістом, нести до читача тільки позитив!

Хай живе наш Політех і «Політехнік» у ньому! Вітання, поздоровлення і подяка творцям «Політехніка»!

Володимир Мілих, завідувач кафедри електричних машин.