Цього року на театральному фестивалі «Комора» була представлена вистава «Світ(т)и» театру «Політехнік» (Харків). Враження від неї були незвичайні, я боялася відірвати погляд, щоб не пропустити чогось важливого. Було лячно від дій, які відбувалися на сцені, бо вони є реаліями життя, і водночас було цікаво, як режисер обіграла саму п’єсу. Вихід акторів із зали сприяв відчуттю, що глядачі є частиною сцени, частиною театральної гри. Це варто похвали, адже вони стерли межу четвертої стіни, не показували розмежування глядач-актор. Для мене особливим був їхній художній образ – так обіграти прості рушники, які грали від першої хвилини дії до кінця. Вони слугували як частиною праці дівчат, так і частиною їхньої гри, але найбільш епічним був кінець, коли рушники слугували крилами янгола.

Мене довго ще внутрішньо тримала вистава, заставила подумати про заборони і про те, як часто ми їх порушуємо. Наш український народ має молодь, повну завзяття та максималізму. І актори показали це, тому що на сцені були мої ровесники, але як легко та вправно вони показали боротьбу за свою свободу, за благо.

Кожна «Комора» залишає післясмак вистав. Я завжди визначаю трійку кращих, яка заставляє подумати і щось переосмислити, сюди ж і попала вистава «Світ(т)и».

Хлопці і дівчата дуже великі молодці, а їхня режисер, яка об’єднала людей зовсім не творчих професій, вправно робить свою роботу, мені здається, на таких людей варто рівнятися.

Я буду дуже рада зустріти театр «Політехнік» і в наступному році на «Коморі», тому що не лише виставою вони були багаті, а й щирістю та добротою.

Тому бажаю театру творчої наснаги, режисеру надзвичай ідей. І чекаємо вас наступного року до нас в гості, адже такі вистави треба пускати в маси.

А така молодь доводить, що щоб займатися мистецтвом не потрібно спеціальної професії. Щоб займатися мистецтвом, потрібно просто його любити!