|
Дар’я Кабашна – переможець Всеукраїнського конкурсу студентських наукових робіт і, взагалі, творча особистість. Студенткою ХПІ вона стала невипадково. З Політехом Даша знайома з дитинства, ще маленькою гуляла алеями прекрасного парку та студмістечка зі старшою сестрою. Тут вчилися її брати, і дівчинка часто бувала на різних святах. І все мріяла, що буде вчитися в найстарішому технічному вузі країни…
«Зорепадом летять роки
У минуле, у віки.
Шлях, що пройдено, не пройдеш,
Що минуло, не вернеш»
Ці слова відомої «Пісні про пісню» дуже вдало ілюструють все людське життя. Ось і в Даші, нарешті, настали студентські роки, які летять швидко, але залишають яскравий слід назавжди...
«Вчуся я із задоволенням, з інтересом, із захопленням! – розповідає, посміхаючись, Даша. – Ці мої відчуття – це справжня любов! Я дуже люблю ХПІ і Палац студентів! Люблю свої спеціальність «Енергетичне машинобудування» і спеціалізацію «Кріогенна і холодильна техніка»! У майбутньому хочу працювати тільки в цій сфері…»
Повністю підтверджує слова дівчини той факт, що навесні цього року Даша взяла участь у Всеукраїнському конкурсі студентських наукових робіт 2017/2018 рр. зі спеціальності «Енергетичне машинобудування» та отримала диплом ІІ ступеня за наукову роботу «Розробка цифрового блока управління для побутового холодильника»!
Під керівництвом старшого викладача Миколи Євгеновича Оверка і к. т. н., доцента, в. о. завідувача кафедри фізичного матеріалознавства для електроніки та геліоенергетики Романа Валентиновича Зайцева Даша захистила бакалаврську роботу, присвячену розробці блока управління побутовим холодильником.
«Ця розробка дозволяє підвищити як термін експлуатації холодильника, так і його енергоефективність, і я щиро вдячна за компетентну допомогу Роману Валентиновичу, – каже дівчина. – Зараз, поряд із дисциплінами 5 курсу, я посилено вивчаю англійську мову і відвідую курси програмування. Впевнена, що це стане мені в нагоді в майбутньому».
А ще Даша на «відмінно» справляється з обов’язками старости своєї групи 2.Е206п.8, де вчаться 14 студентів. «Бути старостою – значить не тільки заповнювати журнал! – посміхається Даша. – Це величезна відповідальність і праця, які не кожному під силу. Староста – це і наставник, і друг, і навіть мама! Староста – це сполучна ланка між студентами і викладачами, директором навчального інституту, проректорами та ректором! Староста повинен бути відповідальним, відрізнятися (і це зовсім не перебільшення!) кмітливістю! Він повинен бути прикладом для інших студентів. Група – це свого роду родина, в якій іноді виникають якісь розбіжності. Тому людина, яка зможе підтримувати мир і залагоджувати всі спірні питання, дуже потрібна. Робота старостою приносить мені величезне задоволення, я щаслива, коли в моїй групі все добре! Я не можу не сказати слів подяки куратору нашої групи, старшому викладачеві М. Є. Оверку. Він такий уважний до наших студентських проблем, завжди щирий, турботливий і чуйний! Нам взагалі пощастило з усіма викладачами, всі вони дуже зацікавлені в тому, щоб передати нам свої знання».
Окрема сторінка в житті Дар’ї Кабашної – Палац студентів НТУ «ХПІ». У школі дівчина займалася сучасними естрадними танцями. Тому, отримавши студентський квиток, вона насамперед пішла в ДС! І ... потрапила на репетицію Центру Арт-інтернешнл «Єдність» (керівник Галина Володимирівна Волченко)!!! Для Даші одразу ж знайшлося завдання. І впоралася вона з ним просто блискуче. Дівчина переклала англійською текст сценарію концерту і вже через кілька годин дебютувала на сцені ДС в ролі ведучої!!!
«До речі, привів мене на ту репетицію Микола Євгенович Оверко! Це було навесні 2015-го, а потім всі роки я теж неодноразово виступала в ролі ведучої, а ще співала – брала участь у фестивалях іноземних земляцтв «Голуб миру».
Отже, дружба з Палацом студентів зав’язалася в мене назавжди! – посміхається Даша. – У складі свого колективу я багато виступала на сцені ДС, виконуючи українські народні пісні та пісні легендарного Миколи Волчукова…»
Треба додати, що жоден День ФТ факультету за всі останні роки не обійшовся без чарівної ведучої Дар’ї Кабашної! І це прекрасно, адже:
«Зорепадом летять роки
У майбутнії віки.
Серед радощів і біди
З нами пісня назавжди»… А я хочу додати: і студентство, і дружба, і віра, і
любов!