«Останні миті травня і весни» – так називався вечір у театрально-концертному центрі ХАТОБу, на якому громадськість Харкова, рідні, друзі та безліч шанувальників поезії Ніни Супруненко вітали її з ювілеєм. Автор 23 поетичних збірок, член Національної спілки письменників України, Заслужений діяч мистецтв України, володар численних літературних відзнак – не лише цими безумовними заслугами відома Ніна Антонівна політехнікам. Понад 20 років працювала вона в Палаці студентів НТУ «ХПІ», керуючи діяльністю Міжнародного клубу «Глобус». І зараз поетеса, чия творчість відома далеко за межами Харкова й України, не пориває зв’язків із Політехом: у бібліотеці університету проходять творчі зустрічі з нею, Ніна Антонівна – частий гість наших фестивалів іноземних студентів «Голуб миру».

Люба наша Ніночко! Бажаємо тобі іти тільки вперед, хай вітрила твоєї поезії завжди наповнює вітер Музи! Щастя тобі, здоров’я і натхнення, творчої наснаги бажають політехніки!

За їх дорученням Галина Волченко, керівник Центру Арт-інтернешнл («Единство») Палацу студентів НТУ «ХПІ»

Цей вірш – із нової книги «Завгороди», яка вийшла в Києві до ювілею поетеси з ілюстраціями її доньки Олесі Супруненко.

 

Стою в вінку посеред травня…
В нім – квіти, трави, колоски,
На нім – жива роса світання
І присмак полину гіркий…
В вінку сплелися дні розлуки,
І дні рутинні, і смішні,
І дні, що дарували муки,
І сонячні щасливі дні!
Вінок – немов життєве коло –
Чого в нім тільки не було!
Той спогад – пестить, цей ось – коле,
Є спогад-камінь, спогад-скло…
Від пуп’янка і до насіння –
Горить в вінку бажань вогонь!
Вінок весняний і осінній –
Два полюси життя мого…

Ніна Супруненко