Сучасний період – це час державного та національно-культурного відродження українського народу, час пробудження широкого суспільного інтересу до історичного минулого України. Лише на основі глибоких знань минулого українська нація може усвідомити і визначити своє місце у загальному процесі подальшого розвитку.

Засвоєння наукової спадщини, її критичне осмислення та використання на практиці – важливі умови поступу як сучасної української науки, так і держави в цілому.

У цьому контексті важливим постає історичний аналіз науково-педагогічної діяльності видатних вчених, організаторів наукових шкіл, які залишили найбільш помітний слід в українській історії, впливали на життя і, накопичуючи фактичний матеріал, готували ґрунт для наступних поколінь вчених та дослідників.

На знімку: лабораторія кафедри гідромашин Харківського політехнічного інституту. Зліва направо: Д.Я. Алексапольський, Г.Ф. Проскура, Л.С. Шмугляков

Одним із таких наукових діячів минулого був академік Академії наук УРСР, Заслужений діяч науки і техніки, доктор технічних наук, професор Георгій Федорович Проскура (1876–1958) – видатний учений у галузі гідромашинобудування і аерогідродинаміки. З його ім’ям пов’язане становлення авіації в Україні.

Він був не тільки передовим ученим, а й талановитим інженером. Г.Ф. Проскура належав до числа тих науковців, які не уявляли своєї діяльності без тісного зв’язку з вимогами практики, залишали непорушним правило про необхідність повсякденного контакту науки з виробництвом.

Хоча Г.Ф. Проскура не був корінним харків’янином (він народився у містечку Смілі Черкаського повіту Київської губернії), усе його життя було пов’язано з Харковом. Саме сюди у 1901 р. він приїхав після закінчення Московського вищого технічного училища з дипломом інженера-механіка і став працювати асистентом кафедри механіки Харківського технологічного інституту (зараз НТУ „ХПІ”).

З 1914 р. ад’юнкт-професора ХТІ Г.Ф. Проскуру було призначено завідувачем гідравлічної лабораторії інституту при кафедрі гідравлічних машин, якою він беззмінно керував протягом 44 років. У 1922 р. у цій лабораторії Г.Ф. Проскура на основі створеної ним теорії пропелерних турбін першим у Радянському Союзі спроектував, побудував і дослідив пропелерний насос. Саме у Харкові у 1934 р., поглиблюючи теорію пропелерних машин, вчений створив першу в СРСР гідродинамічну трубу для вивчення ґраток профілів, на якій було проведено низку експериментальних досліджень. У цей же час було оприлюднено одну з найвідоміших монографій Г.Ф. Проскури „Гідродинаміка турбомашин”, де вперше була викладена загальна теорія турбомашинобудування. Крім цього, як вчений широкого профілю і світогляду, академік Проскура приділяв увагу дослідженням у галузі парових і газових турбін. Ці дослідження проводилися під його керівництвом у лабораторії проблем швидкохідних машин і механізмів АН УРСР.

Багато сил та енергії доклав видатний учений до створення та розвитку Харківського авіаційного інституту ім. М.Є. Жуковського. На кафедрі аеродинаміки під його керівництвом здійснювалися дослідження, пов’язані з ультразвуковими компресорами газотурбінних двигунів та їх використанням на літаках.

Георгій Федорович Проскура був не тільки блискучим вченим і інженером, а й талановитим педагогом. За довгі роки роботи у Харківському політехнічному і Харківському авіаційному інститутах він підготував тисячі інженерів, сотні вчених. У повоєнні роки під керівництвом Г.Ф. Проскури здійснювався великий обсяг теоретичних і експериментальних робіт з дослідження явищ кавітації у турбомашинах, про що свідчать численні наукові публікації. Дані роботи мали безпосереднє відношення і до створення надійних і економічних двигунів для використання у авіації та космічній техніці.

Історичний аналіз науково-педагогічної та організаторської діяльності Г.Ф. Проскури в галузі вищої технічної школи має як історичний, так і практичний інтерес.

Персоналізація української історії науки уможливлює визначення етапів розвитку наукових напрямків, надає історії вітчизняної науки портретної конкретики.