Забезпечення молоді першим робочим місцем – важливе соціальне завдання. Закони України «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні» (від 05.02.1993 № 2998-XII), «Про зайнятість населення» (ст. 29, від 05.07.2012 № 5067-VI) визначають загальні засади, на яких молодь має право на перше робоче місце після закінчення будь-якого навчального закладу або припинення навчання в ньому, завершення професійної підготовки і перепідготовки, а також після звільнення зі строкової військової служби або альтернативної (невійськової) служби.

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні» (далі – Закон) молоддю, молодими громадянами визнаються громадяни України віком від 14 до 35 років, неповнолітніми ж є громадяни до 18 років. Як передбачено ст. 7 вказаного Закону: «держава гарантує працездатній молоді рівне з іншими громадянами право на працю». Держава також забезпечує працездатній молоді надання першого робочого місця на строк не менше двох років після закінчення або припинення навчання у загальноосвітніх, професійно-технічних і вищих навчальних закладах, завершення професійної підготовки і перепідготовки, а також після звільнення зі строкової військової або альтернативної (невійськової) служби.

Для підготовки молоді до продуктивної праці законодавством України передбачена можливість проходження стажування студентами вищих навчальних закладів. Так, з метою розширення можливостей для підвищення конкурентоспроможності молоді у ст. 29 Закону України «Про зайнятість населення» встановлено, що студенти вищих та учні професійно-технічних навчальних закладів, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем «кваліфікований робітник», «молодший спеціаліст», «бакалавр», «спеціаліст» та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, мають право проходити стажування за професією (спеціальністю), за якою здобувається освіта, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, на умовах, визначених договором про стажування у вільний від навчання час. Метою стажування є набуття досвіду з виконання професійних завдань та обов’язків, удосконалення професійних знань, умінь та навичок, вивчення та засвоєння нових технологій, техніки, набуття додаткових компетенцій. Порядок укладання договору про стажування та типову форму договору затверджує Кабінет Міністрів України. Строк стажування за договором не може перевищувати шести місяців. Запис про проходження стажування роботодавець вносить до трудової книжки.

Пам’ятайте! Стажування проводиться за індивідуальною програмою під керівництвом працівника підприємства, установи, організації, який має стаж роботи за відповідною професією (спеціальністю) не менш як три роки. У разі, коли в період стажування особа виконує професійні роботи відповідно до наданих завдань, підприємство (організація, установа) здійснює виплату їй заробітної плати згідно з установленими системами оплати праці за нормами, розцінками, ставками (окладами) з урахуванням коефіцієнтів, доплат і надбавок.

Г. Котляр, провідний спеціаліст відділу правової роботи, правової освіти та систематизації законодавства Харківського міського управління юстиції