Леонід Товажнянський, ректор Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут», Заслужений діяч науки і техніки України, лауреат Державної премії України, доктор технічних наук, професор.

Підійшовши до знаменного рубежу – 125-річчя Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут», ми відчуваємо потребу ще раз відновити в пам’яті дорогі нашому серцю сторінки історії рідного вузу. Адже без усвідомлення уроків і здобутків минулого неможливий поступ уперед, розвиток і зростання. Невипадково серед фігур видатних людей минулого, що прикрашають головний корпус НТУ «ХПІ», є й Ісаак Ньютон, якому належить вислів: «Якщо ми бачили далі за інших, то це тому, що ми стояли на плечах гігантів».

Ці слова сповнені глибокого змісту стосовно й нашого університету. Своєю потужною, багатопрофільною науково-освітньою структурою нинішній НТУ «ХПІ» зобов’язаний засновникам наукових шкіл кінця ХІХ – початку ХХ століття, які зробили вагомий внесок у розвиток світової і вітчизняної системи вищої освіти, наукової й технічної думки.

Великі попередники

Короткий екскурс в історію заснування нашого університету. Створення Харківського практичного технологічного інституту було обумовлене бурхливим розвитком промисловості на півдні Росії в ХІХ столітті. У 1870 році Харків був уже великим промисловим центром України, тут діяло 79 заводів і фабрик. У грудні цього року з Петербурзького практичного технологічного інституту до нашого міста прибули професори І. О. Вишеградський та М. П. Ільїн для обґрунтування вибору місця й майбутнього напрямку підготовки інженерів.

У січні 1871 року на зборах Харківського міського товариства обговорюється питання про будівництво технологічного інституту. Харківське дворянство багато зробило для розвитку освіти в Слобідській Україні. Так, лише завдяки суспільній ініціативі й великим грошовим пожертвуванням дворянства Харків на початку ХІХ століття одержав класичний університет.

І от у 1885 році був відкритий Харківський практичний технологічний інститут імператора Олександра ІІІ, до якого було прийнято 125 студентів: 80 на механічне й 45 – на хімічне відділення.

Інститут мав хімічний, фізичний, головний корпуси, будинок механічних майстерень і житловий будинок. У його штаті працювали 11 професорів і 7 викладачів, позаштатними були 7 професорів і 8 викладачів.

Пророчими виявилися слова першого директора Харківського практичного технологічного інституту Віктора Львовича Кирпичова, видатного вченого в галузі механіки, ідеолога і організатора вищої технічної школи: «Харківському технологічному інституту доведеться ще довго розширюватися й розвиватися, і життя його буде рахуватися не десятиліттями, а століттями, число ж випущених інженерів – десятками і сотнями тисяч».

Становлення нашого вузу відбувалося за активної участі Харківського університету, який мав уже на той час 80-річну історію. Всесвітньо відомим вченим М. Є. Жуковському, Д. І. Менделєєву було доручено надавати допомогу в організації в Харківському технологічному наукових досліджень та навчального процесу. Закладали основи ХПІ й інші видатні вчені – засновник теорії стійкості академік О. М. Ляпунов, засновник фізичної хімії академік М. М. Бекетов, академік архітектури А. М. Бекетов, крупніший у вітчизняній історії математик академік В. А. Стеклов, засновник науки про різання металів професор К. О. Зворикін, родоначальник вітчизняного паровозобудування П. М. Мухачов, один із піонерів рентгенології професор М. Д. Пильчиков, засновник електротехнічної науки і освіти в Україні професор П. П. Копняєв. У стінах нашого університету на зорі ХХ століття розпочалася діяльність видатного вченого-гідродинаміка академіка Г. Ф. Проскури. Широко відомими були методичні праці та наукові дослідження вчених інституту професора В. О. Геміліана – учня Д. І. Менделєєва та професора О. П. Лідова в галузі хімічних наук, В. Т. Цвєткова в двигунобудуванні, М. П. Клобукова в галузі електрики та електротехніки й багатьох інших учених і педагогів.

Гідні продовжувачі, десятиліття становлення

Ці могутні наукові школи вистояли в буремні революційні часи, перебороли численні незгоди і після перейменування Харківського технологічного інституту на політехнічний (ХПІ) та його розподілу в квітні 1930 року на п’ять самостійних вузів виконували свою історичну місію з підготовки інженерних і наукових кадрів. У авіамоторному, інженерно-будівельному, механіко-машинобудівному, хіміко-технологічному та електротехнічному інститутах створювались нові факультети і кафедри. У 30-і роки ці навчальні заклади стали провідними вузами республіки, кожен із яких сьогодні має свою багату історію.

Широко відомими були засновані в цей період наукові школи професорів Є. Є. Фарафонова в галузі ливарного виробництва, В. М. Маковського – турбінобудування, П. П. Буднікова – хімії силікатів, В. А. Можарова – металознавства й металургії, В. М. Хрущова – електротехніки, М. А. Валяшка – хімія лікарських сполук, І. Є. Ададурова – технологія азотної кислоти та багатьох інших. Професор Б. О. Носков у роки Великої Вітчизняної війни отримав Державну премію за створення нової марки сталі. Колишні студенти ХПІ Ж. Я. Котін, І. Я. Трашутін і Я. Ю. Віхман стали Героями Соціалістичної Праці, головними конструкторами військової танкової техніки. Конструкторам – випускникам і співробітникам ХПІ – належить заслуга створення кращого у Другій світовій війні танка Т-34, а також усіх наступних: від Т-54 і Т-55 до сьогоднішніх танків «Булат» і «Оплот».

У 1930-і роки Харківський політехнічний якнайтісніше співпрацював із Українським фізико-технічним інститутом (УФТІ), вчені якого в 1932 році вперше в Радянському Союзі розщепили атомне ядро. Був створений фізико-механічний факультет. Він мав готувати «таких фізиків, котрі – за виразом Йоффе – могли б вирішувати завдання промисловості». Першим його деканом став директор УФТІ, академік І. В. Обреїмов. Біля колиски Фізмеху, крім А. Ф. Йоффе та І. В. Обреїмова, стояли лауреат Нобелівської премії Л. Д. Ландау, який з 1932 по 1937 рр. очолював у нашому університеті кафедру теоретичної фізики, академіки К. Д. Синельников, А. К. Вальтер, А. І. Лейпунський, Д. Д. Іваненко, Л. В. Шубніков та інші відомі вчені.

Вже перші випуски Фізмеху дали країні видатних, зі світовим ім’ям, вчених і провідних спеціалістів промисловості, командирів виробництва. Серед них академіки АН СРСР Є. М. Ліфшиць та І. М. Ліфшиць – учні й співавтори Ландау; ректор Харківського держуніверситету, чл. кор. АН УРСР В. Г. Хоткевич; заступник директора ФТІ низьких температур АН УРСР академік АН УРСР І. М. Дмитренко; директор Харківського тракторного заводу П. Г. Саблєв; головний металург заводу ФЕД В. М. Барков та багато інших. Міцний науковий контакт із Харківським фізико-технічним інститутом зберігався і в повоєнні роки, коли була відновлена підготовка металофізиків, продовжується ця співпраця і в наші дні.

Харківський політехнічний підготував понад 150 тисяч висококваліфікованих фахівців. Серед них 6 Героїв Радянського Союзу, 8 Героїв України і Росії, 22 Герої Соціалістичної Праці, 34 лауреати Ленінської премії, 86 лауреатів Державної премії СРСР та премії Ради Міністрів СРСР, 98 лауреатів Державної премії України, 49 Заслужених діячів науки і техніки, 31 міністр.

Ціла плеяда випускників НТУ «ХПІ» досягла блискучих результатів у своїй діяльності. Уславили Харківський політехнічний видатний авіаконструктор Г. Є. Лозино-Лозинський – генеральний директор – головний конструктор НВО «Енергія», творець «Бурана»; Герой Російської Федерації (1993 р.); М. Й. Кваша – головний конструктор підводних човнів, у тому числі знаменитої «Баракуди». Засновником всесвітньо відомого КБ «Прогрес» був вихованець ХПІ, генеральний конструктор авіадвигунів академік О. Г. Івченко. Видатними конструкторами були випускники університету М. І. Гуревич (літаки «МІГ»), Ю. Ф. Косяк (турбіни) і багато інших. І сьогодні технічною елітою держави є вихованці Харківського політехнічного інституту, Заслужені машинобудівники України, Заслужені працівники промисловості України, Заслужені діячі науки і техніки, лауреати Державної премії України.

Сьогодні технічною елітою держави є вихованці ХПІ, Герої України В. М. Лук’яненко, А. О. Бугаєць, О. А. Жданов, А. А. Коваленко, Заслужені машинобудівники України, Заслужені працівники промисловості України, Заслужені діячі науки і техніки, лауреати Державної премії України: Ю. М. Бусяк, Г. Д. Грищенко, В. М. Золотарьов, В. В. Казаков, Є. Т. Ковальов, Ю. М. Мацевітий, М. К. Рязанцев, В. В. Кузьмін, В. І. Молчанов, О. Ю. Путнокі, Є. Я. Хруслов, В. Ф. Клімов та багато інших.

Лідер ХХ століття

У 60–80-і роки минулого століття ХПІ стає одним із крупніших вузів країни. Підготовку спеціалістів для нових напрямків науково-технічного прогресу очолювали талановиті вчені й педагоги: ректор ХПІ, професор М. Ф. Семко – в галузі машинобудування, академік В. І. Атрощенко – технології зв’язаного азоту, академік А. П. Філіппов – прикладної математики й механіки, професори П. П. Карпухін – органічних барвників, І. М. Бабаков – механіки, Л. С. Палатник – фізики металів і напівпровідників, С. М. Куценко – локомотивобудування, Б. Н. Тютюнніков – технології жирів, І. С. Рогачов – електромашинобудування, Є. О. Носков – ливарного виробництва, Я. І. Шнеє – турбінобудування, М. М. Глаголєв – двигунобудування та ін.

Із Харківським політехнічним пов’язано зародження української технічної науки в галузях механіки, теорії міцності, прикладної хімії, авіації, ядерної фізики й кріотехніки, електро- та теплоенергетики, тракторобудування, тепловозобудування та ін. Саме розробки харківських політехніків покладені в основу магістральних тепловозів із показниками світового рівня, потужних турбоагрегатів Дніпрогесу й атомних електростанцій України та інших республік Союзу, зарубіжних країн, тракторного парку нашої держави, систем управління ракетно-космічної техніки, важкого електромашинобудування, хімічного машинобудування, промислової електроніки, вирішення важливих проблем обороноздатності країни та багато іншого.

Політех сьогодні

Національний технічний університет «ХПІ» сьогодні – один із провідних науково-навчальних комплексів системи вищої освіти України. Єдність освітньої та наукової діяльності забезпечувала йому вагомі досягнення в підготовці інженерних кадрів і в наукових дослідженнях, протягом усієї 125-річної історії – високий рейтинг і провідні позиції серед вищих навчальних закладів України та широку популярність у світі. Плідно розвиваються відомі в Україні й далеко за її межами 40 наукових шкіл: з фізики тонких плівок, електричного привода, азотного синтезу, тепломасообміну й енергозбереження, керамічних і композиційних матеріалів, промислової й медичної електроніки, інформаційних технологій, систем управління, технології жирів, з проблем органічних палив, турбінобудування, танкобудування, високоефективних технологій металообробки, технічної електрохімії, двигунів внутрішнього згоряння, механіки, фізики високих напруг, досліджень іоносфери Землі та ін.

Харківський Політех – 2010 це понад 32 тисячі студентів і співробітників, 96 кафедр, 24 факультети, 2 науково-дослідницьких інститути «Молнія» й «Іоносфера», Полтавський політехнічний коледж і верстатоінструментальний технікум, військовий факультет, 160 докторів наук, професорів, 900 кандидатів наук, доцентів, 20 Заслужених діячів науки й техніки та Заслужених працівників вищої школи України, 28 лауреатів Державної премії України, 3 академіки і 1 член-кореспондент НАН України, 26 академіків галузевих АН України.

Це локальна комп’ютерна мережа на 5,7 тисячі користувачів, регіональний науково-освітній Internet-центр УРАН, видавничий центр, унікальна лабораторна база кафедр, 15 студентських гуртожитків, спортивний комплекс і 2 спортивно-оздоровчих табори. Тісна співпраця поєднує університет з Національною академією наук України, промисловими підприємствами, широкі міжнародні зв’язки – з багатьма закордонними університетами та фірмами. Все це наш НТУ «ХПІ», який працює практично для всіх галузей економіки України, веде підготовку інженерних і наукових кадрів, наукові дослідження на благо вітчизни.

Разом із академічною наукою

Сьогодні в нашій державі існує ряд фундаментальних проблем освіти і науки, що їх можна вирішувати лише спільними зусиллями вчених і спеціалістів, які працюють у закладах Міністерства освіти і науки України та Національної академії наук України. Це створення нанотехнологій і наноматеріалів; розробки для атомної енергетики та радіаційного матеріалознавства; підвищення енергоефективності; використання альтернативних джерел енергії та альтернативних матеріалів, високих технологій у машинобудуванні, комп’ютерних технологій; забезпечення необхідних екологічних умов.

Ефективну участь у вирішенні цих проблем наш університет бере, здійснюючи стратегічне партнерство з НАН України. Сьогодні ми активно розвиваємо науково-технічну співпрацю з більш як 20 академічними закладами, такими як Інститут електрозварювання імені Є. О. Патона; Національний науковий центр «Харківський фізико-технічний інститут»; Фізико-технічний інститут низьких температур імені Б. І. Вєркіна; Інститут монокристалів; Інститут електродинаміки; Інститут надтвердих матеріалів; Інститут проблем машинобудування; Інститут проблем матеріалознавства та інші, а також із 10 галузевими інститутами.

Прикладом нашої ефективної співпраці з інститутами НАН України може слугувати наукова школа фізики тонких плівок, створена професором Л. С. Палатником і його учнями, яка й сьогодні продовжує залишатися на передових наукових позиціях у світі. Кафедра фізики металів і напівпровідників має філіали в трьох академічних інститутах. Наукові дослідження, підготовка інженерних і наукових кадрів проводяться як на базі унікального лабораторного обладнання кафедри, так і на базі академічних лабораторій.

Результати більш ніж півстолітньої діяльності школи набагато випередили свій час і лягли в основу сучасних фундаментальних уявлень про наностан речовини і прикладних розробок в області нанотехнології. Досить сказати, що вже в 60-і роки минулого століття були отримані наноструктури на основі вуглецю С60 і проведені фундаментальні дослідження наноструктур, які потім отримали назву фуллеренів і нанотрубок. Працею школи Л. С. Палатника був даний імпульс до розвитку нових напрямів у науці. Яскравим прикладом може служити плівкове космічне матеріалознавство, що народилося завдяки творчій співдружності кафедри і космічних фірм. І це дозволило свого часу набагато випередити аналогічні розробки в США.

Органічне поєднання навчання студентів із творчими науковими дослідженнями в рамках наукової школи сприяло тому, що випускники кафедри успішно працюють не лише в традиційних областях техніки (машинобудування, металургія), але і в нових областях, для яких фізика тонких плівок і фізичне матеріалознавство є основою розвитку, – мікроелектроніка, електронна техніка, прецизійне приладобудування, матеріалознавство атомної і термоядерної енергетики, космічне матеріалознавство, нанотехнології та ін.

В університеті на практиці упроваджений один з головних наших принципів, згідно з яким наукові дослідження служать опорою для розвитку університетської освіти. На ґрунті досягнень наукових шкіл за останні 10 років відкрито 35 нових, сучасних спеціальностей, серед яких такі, наприклад, як гідроаеродинаміка; автомобілі та автомобільне господарство; психологія; оподаткування; фінанси; обладнання нафтових і газових промислів; відео-, аудіо- та кінотехніка; комп’ютерно-інтегровані технологічні процеси та виробництва; адміністративний менеджмент; біотехнологія біологічно-активних речовин; інформаційно-вимірювальні системи; технологія бродильних виробництв та виноробства; педагогіка вищої школи; хімічна технологія рідкісних розсіяних елементів та матеріалів на їх основі.

Підготовка фахівців, організація навчального процесу провадиться згідно з вимогами Болонського процесу, одним із лідерів якого в Україні по праву вважається НТУ «ХПІ».