ХПІ – наш дім
|
Що для вас Політех? Це 125-річна історія, яку творять люди. Це 26 тисяч студентів, 400 аспірантів, викладачі. А ще НТУ «ХПІ» – це 24 факультети, 96 кафедр, факультет військової підготовки ім. Верховної Ради України, військовий коледж, верстатоінструментальний технікум, Полтавський політехнічний коледж, три науково-дослідні інститути, науково-технічна бібліотека з фондом близько 2 млн. томів, Міжгалузевий інститут післядипломної освіти, центр дистанційної освіти, центр нових інформаційних технологій, центр стратегічного планування, науково-дослідна частина. НТУ «ХПІ» – це також локальна комп’ютерна мережа на 5,7 тисяч користувачів, регіональний науково-освітній Internet-центр УРАН, видавничий центр, унікальна лабораторна база кафедр, 15 студентських гуртожитків, спортивний комплекс і 2 спортивно-оздоровчих табори. Університет тісно співпрацює з Національною академією наук України, промисловими підприємствами, має широкі міжнародні зв’язки. Все це – місто в місті під назвою Політех, архітектурний ансамбль, в якому гармонійно поєднуються різні стилі архітектури. І треба докладати чималих зусиль, щоб забезпечити належні умови для роботи, навчання та наукового пошуку усіх співробітників Харківського політехнічного.
Протягом минулого року, як завжди, проведено комплекс ремонтних робіт. Крокуючи назустріч ювілею, оновлюється учбове містечко, упоряджаються доріжки та алеї, охайними аудиторіями зустрічають студентів корпуси. Проведено капітальний ремонт в одному з найстаріших із них – адміністративному, продовжуються планові ремонти У-1 та У-4.
Росте, розвивається студентське містечко. Лише минулого року на баланс університету передано ще два гуртожитки по вул. Балканській та вул. Спортивній. Ректорат піклується, щоб студенти почували себе в гуртожитку, як вдома, і кожного року проводить ремонтні роботи. За останнє десятиліття благоустроєні душові, санвузли, вмивальні кімнати, кухні, відремонтовані покрівлі гуртожитків, що належать ХПІ.
Готуючись до 125-річного ювілею, планомірно відновлювалось історичне обличчя університету, 6 учбових корпусів якого є державними архітектурними пам’ятниками. У 2006 році у Головному аудиторному корпусі відремонтовано сходи, вестибюль, балюстради та підлогу. А 2007 року повністю реконструйовано Палац студентів, тепер він набув сучасного вигляду, став ще затишнішим і зручнішим для роботи творчих колективів, зберігаючи при цьому дух ХІХ сторіччя. Переплітаються епохи і в 1 аудиторії Електрокорпусу. Тут і витримано архітектурний стиль минулого, і встановлено нову апаратуру, яка так необхідна для навчання.
Для більш плідної роботи студентів та науковців за останнє десятиліття відремонтовані аудиторії та кафедри хімічного, електротехнічного, 3-го лабораторного корпусів та У-1, У-2, У-4, відновлено фасади корпусів.
Крім збереження і підтримки у належному стані усіх корпусів, відбувається й розбудова містечка. Найзначнішим проектом такої розбудови є будівництво книгосховища бібліотеки, яке розпочато в березні 2004 року, а вже влітку розпочалося саме будівництво. За зведенням нового корпусу могли спостерігати усі політехніки. А в 2006 році вирішено зробити бібліотечний комплекс. Спроектовано наземний перехід, який об’єднує ГАК і бібліотеку. Крім цього масштабного проекту за десятиліття, а точніше в останні три роки, вирішено ще одне нагальне питання – укріплення Журавлівських схилів, на яких розташовується наша висотка У-1. Внаслідок рясних дощів на схилі відбувається розмивання ґрунту, а від цього руйнується й корпус, була навіть реальна загроза зсуву. У 2008 році, ректор, професор Л. Л. Товажнянський ухвалив рішення виділити власні кошти університету на виконання робіт з укріплення схилу та монтажу зливових труб. Так була досягнута безпека корпусу У-1.
Відзначимо, що виконання робіт по збереженню та розвитку матеріально-технічної бази НТУ «ХПІ» було б неможливим без напруженої роботи інженерно-технічного персоналу університету, перш за все відділу реконструкції та підрядних робіт, технічного й матеріального відділів та інших підрозділів університету під керівництвом проректора, професора О. Г. Романовського.