Щодня сотні студентів заходять до Головного аудиторного корпусу, або проходять повз нього, гріються на весняному сонці чи милуються золотом інститутського парку. І як невід’ємну деталь пейзажу сприймають мармурові плити і обеліск Меморіалу Слави, збудованого в 1968 році на кошти, зароблені студентами в будівельних загонах.

У вересні 1941 року тут був сформований батальйон, до складу якого увійшли студенти і викладачі Харківського політехнічного. Звідси батальйон вирушив на фронт, і більшість його бійців уже ніколи не повернулася до рідного ХПІ, до своїх коханих, до своїх родин.

Є на плитах Меморіалу й імена політехніків, що воювали у складі інших військових частин і загинули в ім’я перемоги над фашизмом, захищаючи своїх близьких, свій інститут і, зрештою, все людство від коричневої чуми.

Свого часу студентські групи «Пошук», зараз Музей історії НТУ «ХПІ» збирали і продовжують збирати біографічні дані, відомості про місце й дату загибелі кожного з учасників Великої Вітчизняної війни. У Музеї окремі розділи експозиції присвячені участі колективу ХПІ у боротьбі з загарбниками, про вагомий внесок політехніків у Перемогу. Понад 3 тисячі студентів і викладачів воювали на фронтах Великої Вітчизняної. Серед тих, хто зі зброєю в руках виборював незалежність Батьківщини, шестеро політехніків нагороджені Золотою Зіркою Героя Радянського Союзу.

Майже 200 імен викарбовано на плитах Меморіалу. Сьогодні, в переддень 65-річчя Перемоги, згадаймо їх поіменно.