До 65-річчя Перемоги

85 років від дня народження М. Ф. Киркача

17-річним хлопцем пішов він на фронт добровольцем, всю війну воював із мінометом в руках, був нагороджений орденами Червоної Зірки, Вітчизняної війни 1-го і 2-го ступенів, багатьма медалями. Це далеко не всі нагороди Миколи Федоровича Киркача, решту він отримає за мирну, та все ж нелегку працю на благо ХПІ, працю педагога, вченого, керівника. Це будуть ордени Леніна, Дружби Народів, Трудового Червоного Прапора, інші високі державні відзнаки.

Освіту отримав уже після війни – закінчив 10-й клас, потім став студентом Харківського політехнічного, одним із тих, хто піднімав його з руїн. Ці фронтовики згодом стали його гордістю – кращими студентами, викладачами і вченими, керівниками виробництва, генеральними конструкторами і лауреатами. Надзвичайна працьовитість, талант організатора й керівника, педагога дозволили йому менш ніж за 10 років пройти шлях від асистента до декана машинобудівного факультету, а згодом – проректора і завідувача кафедри «Деталі машин».

Очоливши в 1978 році ХПІ, Микола Федорович віддавав усі свої сили і здібності рідному вузові, який під його керівництвом досягнув нових висот, примножив свій потенціал, зміцнив авторитет у освітній спільноті України і всього колишнього Союзу, продовжив розвивати міжнародні зв’язки. Професор і Заслужений працівник вищої школи України, він був фахівцем у сфері прикладної механіки, вів велику науково-дослідницьку роботу в машинобудівній галузі.

У пам’яті колег та тисяч випускників ХПІ професор М. Ф. Киркач лишився зразком працелюбності, уважного, любовного ставлення до студентів і викладачів, особистої відповідальності і скромності. Пам’ять про Велику Вітчизняну була з ним протягом усього життя – Микола Федорович очолював Харківську обласну раду ветеранів, працював у складі Всесоюзної та Української рад ветеранів війни і праці.

18 січня виповнилося 85 років від дня народження Миколи Федоровича Киркача, пам’ять про якого шанує наш університет. Ця дата була відзначена Вченою радою НТУ «ХПІ», на засіданні якої зі спогадами про одного із своїх видатних попередників поділився ректор Л. Л. Товажнянський.

Сьогодні, в переддень 65-річчя Великої Перемоги ми вдячно згадуємо одного з тих, хто її здобув і присвятив своє життя вихованню багатьох поколінь політехніків.