Бандура, її старша сестра кобза... Їх звучання невіддільне від історії України, її співучого народу, його духовності. Недарма наш світлий геній Тарас Григорович Шевченко дав назву своїй поезії «Кобзар». Недарма! За цим словом, що стало символом духовної окриленості, святості, відваги, й досі нам з усіх чотирьох сторін світу оживають буревії та хурделиці прадавнього і недавнього часу, огнисто гортаються сторінки драматичної історії усього народу і зримо постають на дорогах і бездоріжжях віків мудрочолі кобзарі – співці й творці українського героїчного епосу. Гомери України! Так назвав кобзарів великий син російського народу. І це не поетичне перебільшення, а історична достовірність, бо крила їхнього слова і мелосу далеко сягнули за межі України і здобули світову славу. Шлях кобзарів – це шлях народу! Те, що пережив народ, пережила і дума його, яка народжувалась не в затишку хуторів чи палаців, а в кипучій Запорозькій Січі, в тяжких походах, у кривавих битвах, в турецькій неволі.

В історії української народної культури й мистецтва самобутню, оригінальну сторінку становить кобзарство. Пісенна творчість кобзарів – цінний внесок у загальну культуру, літературу, музику українського народу. В думах та піснях яскраво й правдиво відтворено героїчно визвольну боротьбу проти іноземних загарбників і поневолювачів: турецьких і татарських грабіжників, ненависної польської шляхти, інших іноземних зайд. Відбито також гостру класову боротьбу народу, його суворий осуд соціальної несправедливості тощо.

І сьогодні старовинні кобза та бандура звучать на світових сценах, представляючи Україну, її народ, його співучу душу.

Отже, всі, хто грає чи хоче навчитися грати на старовинному інструменті й сьогодні можуть продовжувати живу традицію народного українського мистецтва. Запис до ансамблю у його директора – Анатолія Федоровича Марущенка. Тел. 704-16-29.